(Добрый дэнь, наши дороhи друзи!)
Вы открыли новую страничку нашей школы. Вы почувствовали, каким теплом и радушием повеяло с этой страницы? Чувствуете, с какой радостью мы Вас встречаем? Вы самые желанные наши гости! Давайте продолжим начатое путешествие в мир украинского слова.
А сначала вспомните, чему Вы научились на первом уроке. Вспомните, пожалуйста, выученные новые для Вас буквы и их звуковое соответствие. Помните, как читаются украинские г (h), ґ (г), ї (йи), є (йе)? Молодцы!
Еще раз повторите табличку: Украинский алфавит
Г, г
Ґ, ґ
Е, е
Є, є
И, и
І, і
Ї, ї звуковое русское соответствие
(h) – мягкая г
(г)
(э)
(jе) как русская е
близкое к (ы)
(и)
(jи)
Кстати, ё в украинском языке передается на письме после согласных как сочетание букв ьо, а в начале слова или после гласных как йо.
Його, (ёhо), на нього, (на нёhго), йому, (ёму).
И вот теперь, наконец, мы с Вами приступаем к изучению украинских слов, украинских выражений, живого украинского языка. Самый же лучший и надежный способ чего-либо изучить или освоить – самому создать или воссоздать объект своего изучения.
Начнем же с самого начала. Помните, что было в начале? А в начале было Слово, и Слово это было у Бога, и Бог сам был этим Словом. Что же это за главное слово такое? Назовете его сразу?..
Правильно, это слово «Я». «Я», с чего начинается каждый человек, с чего начинается, как мы понимаем, и весь мир. Именно с этого слова «Я» мы и начинаем создавать наш, вернее Ваш украинский мир и раскрашивать его украинскими красками. Именно так это главное слово звучит по-украински – Я (йа), где оно обозначает единственное число 1-го лица и звучит смело, не прячась за отражения, за другие лица: не «Аз», не «Ай», не «Их» как в других европейских языках, а «Я» — очень гордо и смело!
Произнесите и Вы это главное слово и почувствуйте ответственность за тот мир, который Вы начинаете для себя творить по-украински.
Вспомним, что же было затем. А затем было «Небо». Пишется «Небо» так же как и в русском языке, но мы с Вами знаем уже, что произносится оно немного иначе – нэбо (помните, как читается украинская е – (э)?).
А теперь представим себе это первозданное «Небо» (нэбо) по-украински:
Яке (якэ) воно (воно) небо (нэбо)? Небо (нэбо) безмежне (бэзмэжнэ), небо (нэбо) прекрасне (прэкраснэ), небо свiтле (нэбо свитлэ), небо (нэбо) блакитне (блакытнэ), воно (воно) – наша (наша) вiра (вiра), наша надiя (надiя) i наша любов (любоў). На небi (на нэбi) можна (можна) час вiд часу (час вид часу) бачити (бачыты) хмари: i (и) невеличкi (нэвэлычки) бiленькi (билэньки) хмаринки (хмарынкы), i великi (вэлыки) дощовi (дощови) хмари (хмары), з (з) яких (якых) падає (падайе) дощ (дощ). Подивiться (подывиться) на небо (на нэбо). Чи (чы) є (йе) на ньому (на нёму) сьогоднi (сёhодни) хмари (хмары)? Нема (нэма)? Добре (добрэ), у Вас (у вас) сьогоднi (сёhодни) гарна (hарна) погода (поhода), i настрiй (настрий) у Вас (у вас) тому (тому) теж (тэж) гарний (hарный). Удень (удэнь) на небi (на нэби) свiтить (свитыть) сонце (соньцэ). Сонце (соньцэ) жовте (жоўтэ), навiть (навить) червоне (чэрвонэ). Сонце (соньцэ) дає (дайе) нам (нам) свiтло (свитло), тепло (тэпло), радiсть (радисть) i наснагу. А (а) вночi (вночи) небо (нэбо) всiяне (всиянэ) зорями (зорямы), i (и) на ньому (на нёму) свiтить (свитыть) мiсяць (мисяць).
Словарик / словничок (словнычок): яке – какое; безмежне – безграничное; світле – светлое; блакитне – голубое; віра – вера, надія – надежда, час вiд часу – время от времени; бачити – видеть; хмари – тучи; невеличкi – небольшие; бiленькi – беленькие, яких – каких (якi – какие; який – какой), подивіться – посмотрите (подивитись – посмотреть); чи є – есть ли; нема – нет (в смысле не имеется); добре – хорошо; гарна – хорошая, красивая; настрiй – настроение; теж – тоже; удень – днем; навiть – даже; червоне – красное; дає – дает (давати – давать); світло – свет; наснага – жизненные силы, воодушевление, подъем; вночі – ночью; всіяне – усеяно; зорi – звезды; місяць – луна.
Представили себе свое небо (нэбо)? Еще и еще раз повторите это описание вашего украинского неба (нэба), а лучше – заучите его наизусть.
Яке воно небо? Небо безмежне, небо прекрaсне, небо свiтле, небо блакитне, вонo – нaша вiра, нaша надiя i нaша любoв. На небi мoжна час вiд чaсу бaчити хмaри: i невеличкi бiленькi хмаринки, i великi дощовi хмaри, з яких пaдає дощ. Подивiться на небо. Чи є на ньoму сьогoднi хмaри? Немa? Дoбре, у Вас сьогoднi гaрна погoда, i нaстрiй у Вас тому теж гaрний. Удень на небi свiтить сoнце. Сoнце дає нам свiтло, теплo, рaдiсть i наснагу. А вночi небо всiяне зoрями, i на ньoму свiтить мiсяць.
Что же было потом? А потом была создана Земля (зэмля). Давайте создадим нашу Землю (зэмлю) по-украински?
Яка (яка) вона (вона) Земля (зэмля)? Земля (зэмля) – надійна (надийна) наша (наша) опора (опора), земля (зэмля) велика (вэлыка), земля (зэмля) родюча (родюча), земля (зэмля) гарна (hарна), вона (вона) буває (бувайе) чорною (чорною), буває (бувайе) сірою (сирою), часто (часто) вона (вона) коричнева (корычнэва), буває (бувайе) й (й) іншого (иншоhо) кольору (колёру). Коли (колы) земля (зэмля) взимку (взымку) пiд (пид) снігом (сниhом) – вона (вона) біла (била), влітку (влитку) – зелена (зэлэна), а (а) в (в) стиглих (стыhлых) житах (жытах) i (и) пшеницi (пшэныци) – жовта (жоўта).
Коли (колы) ми (мы) дивимося (дывымося) на (на) блакитне (блакытнэ) небо (нэбо) i (и) на землю (зэмлю) з (з) жовтими (жоўтымы) ланами (ланамы), ми (мы) згадуємо (зhадуйемо) український (украйинськый) прапор (прапор), на якому (якому) синє (сыне) небо (нэбо) i (и) жовта (жоўта) вiд (вид) стиглої (стыhлойи) пшеницi (пшэныци) земля (зэмля).
Словарик / словничок (словнычок): надійна – надежная; велика – большая; родюча – плодородная, гарна – красивая; вона – она; буває – бывает; сіра – серая; іншого – иного, другого (iнший – другой, иной); колiр – цвет; коли – когда; взимку – зимой; пiд – под; снiгом – снегом (снiг – снег); влітку – летом; в стиглих – в спелых (стиглi – спелые); жита (жито) – рожь; коли – когда; дивимося – смотрим (дивитися – смотреть); блакитне – голубое, лазурное; лани – поля, нивы (лан – поле, нива); згадуємо – вспоминаем (згадувати – вспоминать); прапор – флаг; на якому – на каком (який – какой); стиглої – спелой (стигла – спелая).
Постарайтесь заучить наизусть и это описание вашей Землi (зэмли).
Яка вона Земля? Земля – надiйна наша опора, земля велика, земля родюча, земля гарна, вона буває чорною, буває сiрою, часто вона коричнева, буває i iншого кольору. Коли земля пiд снiгом – вона бiла, влiтку – зелена, а в стиглих житах i пшеницi – жовта.
Коли ми дивимося на блакитне небо i на землю з жовтими ланами, ми згадуємо український прапор, на якому синє небо i жовта вiд стиглої пшеницi земля.
В украинском флаге мы уже попробовали объединить небо i землю (нэбо и зэмлю). Это уже делалось до нас и, как видим, получилось очень хорошо. А теперь попробуем соединить небесные слова с земными. Может тоже выйдет неплохо. Возможно, это будет наша украинская природа, может быть наша ночь? Помните: «Тиха украинская ночь…». Хотя мы ее увидим не только тихой. Давайте вместе соединим эти два уже созданных нами начала и посмотрим:
Вонa не тиха, вонa дзвiнкa. I дзвiн цей вiд мiльярдiв різних комaх пiднiмaється над землею, здiймaється вгору до теплого з чорного оксамиту неба, неба всіяного мiльярдами зiрок. Здається, що то зорi дзвонять, чи то гомонять мiж собою, а може то вони до нас промовляють, розповiдаючи велику українську таємницю, або спiвaють нам українських пiсень. Вслухайтеся в нiч, i Ви почуєте:
Нiч якa місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирaй.
Вийди, кохaная, прaцею зморена
Хоч на хвилиночку в гай…
А над всiм цим зоряним хором панує місяць-дириґент. Вiн мовчазний i повaжний i, як величезний лiхтaр, освітлюючи все довкола, перекидaє через темне дзеркало тихої річки яскрaво-срiблястий мiсток. У таку нiч розумієш, що вона – не сон природи. В літню українську нiч усе довкола не спить, усе живе: i земля, i трaви, i нaвiть саме повітря, воно дихає на повнi груди i дзвенить рaдiстю створеного світу, переливaючи цю рaдiсть i до вaших грудей.
Словарик / словничок (словнычок): дзвiнкa – звонкая, звенящая; рiзних – разных; комaха – насекомое; здiймaється – поднимается, взмывает (здiйматися — подниматься, взмывать); оксамит – бархат; всіяне – усеянное; зiрки – звезды; здається – кажется (здаватися – казаться); що – что; зорi – звезды; чи – или; мiж – между; до нас – к нам; промовляють – говорят, обращаются (промовляти – говорить, обращаться); розповiдaючи – рассказывая (розповiдaти –рассказывать); велика – большая; таємниця – тайна; або – или; спiвaють – поют (спiвaти – петь); пiсень – песен (пісня – песня, пiсні – песни); вслухайтеся – вслушайтесь (вслухатися – вслушиваться); нiч – ноч; почуєте –услышите (почути – услышать); місячна – лунная; зоряна – звездная; хоч – хоть; голки – иголки; збирaй – собирай (збирaти – собирать); кохaна(я) – любимая; прaцею – трудом, работой (прaця – труд, работа); зморена – утомленная; хвилиночка – минутка (хвилина – минута); гай – роща; всiм – всем (все – всё); цим – этим (це – это); зоряним – звездным (зоряний – звездный); панує – господствует (панувати – господствовать); місяць – луна; дириґент – дирижер; вiн – он; мовчазний – молчаливый; поважний – важный; величезний – огромный; лiхтaр – фонарь; освітлюючи – освещая (освітлювати – освещать); усе – всё; довкола – вокруг; живе – живет (жити – жить); нaвiть – даже; саме – само; повітря – воздух; дихає – дышит (дихати – дышать); на повнi груди – полной грудью; дзвенить – звенит (дзвеніти – звенеть) радiстю – радостью (радiсть – радость); створеного – созданного (створений – созданный); світу – мира, света (свiт – мир, свет); переливаючи – переливая (переливaти – переливать); цю – эту (ця – эта); до ваших грудей – в вашу грудь.
Постарайтесь разобраться в каждом слове, в правильности произношения звуков, в простановке ударений, поймите смысл каждого слова, отведите каждому новому для Вас слову отдельное место в вашей памяти, пусть оно живет там своей жизнью. Запоминать все это, конечно же, необязательно, но если Вы все это еще и запомните, то будет прекрасно.
А теперь давайте закрепим главные слова, которые наиболее часто встречались сегодня:
Я (йа) – я (я, мене, мені, мене, мною, (на) мені);
Небо (нэбо) – небо (небо, неба, небу, небо, небом, (на) небi);
Земля (зэмля) – земля (земля, землі, землі, землю, землею, (на) землі, кл. – земле);
Сонце (соньцэ) – солнце (сонце, сонця, сонцю, сонце, сонцем, (на) сонцi);
Зоря, мн. зорi (зоря, зори) – звезда, звезды (зоря, зорі, зорі, зорю, зорею, (на) зорі, кл. – зоре);
Зірка, мн. зiрки (зирка, зиркы) – звезда, звезды (зірка, зірки, зірцi, зірку, зіркою, (на) зірцi, кл. зірко);
Місяць (мисяць) – луна (місяць, місяця, місяцю, місяць, місяцем, (на) місяцi, кл. – місяцю);
Прaпор (прапор) – флаг (прaпор, прaпора, прaпору (прaпоровi), прaпор, прaпором, (на) прaпорi, кл. — прaпоре).
Вонa (вона) – она (вонa, її, їй, її, нею, (на) нiй);
Вiн (вин) – он (вiн, його, йому, його, їм, на ньому (или на нiм)
Велика (вэлыка) – большая (велика, великої, великiй, велику, великою, (на) великiй);
Гaрна (hарна) – красивая, хорошая (гaрна, гaрної, гaрнiй, гaрну, гaрною, (на) гaрнiй);
Сірий (сирый) – серый (сірий, сірого, сірому, сірий, сірим, (на) сірому (или на сірiм);
Білий (билый) – белый (как и слово сiрий);
Чорний (чорный) – черный (как и слово сiрий);
Зелений (зэлэный) – зелёный (как и слово сiрий);
Жовтий (жоўтий) – желтый (как и слово сiрий);
Блакитний (блакытный) – голубой, лазурный (как и слово сiрий);
Червоний (чэрвоный) – красный (как и слово сiрий);
Добре (добрэ) – хорошо
Добрий (добрый) – хороший, добрый (как и слово сiрий);
Який (якый) – какой (как и слово сiрий);
Цей (цэй), ця (ця), це (цэ) – этот, эта, это (цей, цього, цьому, цей, цим, на цьому; ця, цiєї, цiй, цю, цiєю, на цiй; це, цього, цьому, це, цим, на цьому (или на цiм)
Бути (буты) – быть;
Подивитися (подывытыся) – посмотреть;
Дивитися (дывытыся) – смотреть;
Розповiдати (розповидаты) – рассказывать;
Почути (почуты) – услышать;
Чути (чуты) – слышать;
Згадувати (зhадуваты) – вспоминать;
Удень (удэнь) – днём;
Уночi (уночи) – ночью;
Постарайтесь выучить эти слова. В скобках после существительных и прилагательных приводим падежи в обычном порядке: називний (именительный), родовий (родительный), давальний (дательный), знахiдний (винительный), орудний (творительный), мiсцевий (предложный) и новая для Вас звательная форма – кличний вiдмiнок (звательный падеж). Звательная форма употребляется только для существительных при обращении к кому-либо или к чему-либо и образуется изменением последней гласной в слове или ее добавлением.
В именительном (називному) падеже произносим:
Мама (мама), тато (тато), Україна (Украйина), Київ (Кыйиў), пан, хлопець (хлопэць), сокiл (сокил).
В звательном:
Мамо (мамо), тату (тату), Україно (Украйино), Києве (Кыйевэ), пане (панэ), хлопче (хлопчэ), соколе (соколэ).
(В русском языке на бытовом уровне имеется подобие такой звательной формы, где отбрасывается последний гласный звук в существительных при обращении: мам, пап, Тань, Вань и т.д.)
И в конце урока вновь стихотворение, стихотворение о наших украинских словах. Оно созвучно содержанию нашего урока. Думаем, стихотворение это понравится Вам. Ждем Вас на следующий третий урок. Удачи Вам!
СЛОВА
В вас мудрiсть вiчна i любов жива…
А хтось же вас народжував, слова,
Хтось тi суцвiття звукiв винаходив,
Що стали потiм мовами народiв!
Коли зiрки смiялися крiзь вiття
I у небесну сипались рiллю,
Хтось десь уперше висловив «люблю» –
I те «люблю» дзвенить тисячолiття…
(С.Тельнюк)
Порядок слів у реченні вільний, тобто члени речення мають свого постійного, фіксованого місця. Але один порядок слів ми сприймаємо як звичайний, природний, інший — незвичайний.
Природний порядок слів називається прямим, інший непрямим, або інверсією.
Наприклад, у реченні Пресвятеє сонце принесло радість землю — прямий порядок слів. А в реченні Сонце пресвятеє землю радість принесло (Т. Шевченко) — інверсія.
При прямому порядку слів у реченні, як правило:
а) першим стоїть підмет, другим — присудок: Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (М. Коцюбинський);
б) прямий додаток стоїть після присудка: Я ніколи не шукав свого щастя під чужими небесами (М. Івасюк);
в) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом: вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (І. Цюпа);
г) неузгоджене означення стоїть після означуваного слова: Тимко топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку від дверей (Григорій Тютюнник);
г) обставини способу дії, міри й ступеня стоять перед присудком: У вікна знову стрепетом б’ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (М. Стельмах).
Звичайно ж у простому реченні на початку ставиться відоме (тема), під кінець — нове, невідоме (рема). Відомим може бути й те, про що йшлося в попередньому реченні, і те, що само собою зрозуміле із життєвого досвіду, із ситуації.
Наприклад, у реченнях із казки Жили собі дід та баба. 1 була у них курочка ряба. Знесла курочка яєчко, та не простеє, а золотеє загальновідоме скрізь винесено на початок реченння, а найважливіше (нова інформація) поставлено в його кінець.
В усній мові найважливіше слово в реченні можна виділити наголосом. Такий наголос називається логічним.
Наприклад, повідомлення Завтра відбудеться засідання ревізійної комісії, якщо наголосити перше слово, вказуватиме насамперед на час; якщо наголосити слово відбудеться, означатиме, що мовляв, не треба сумніватися в реальності цього заходу і т. д.
Таким чином, для чіткого висловлення думки має значення не тільки правильний добір слів, а й правильна розстановка їх, правильне наголошування потрібного слова.
Синтаксис украинского языка так же, как и русского, строится на словосочетаниях и предложениях. Первые связаны согласованием, примыканием и управлением, вторые могут быть простыми и сложными. Простые предложения бывают распространенные и нераспространенные (без второстепенных членов), одно- и двусоставные, полные и неполные. Сложные предложения делятся на бессоюзные, союзные (сложносочиненные и сложноподчиненные), а также с разными видами связи. Пунктуация в них идентична знакам препинания в русском языке.
Однако не стоит думать, что синтаксические нормы украинского языка не имеют своих отличительных особенностей. Основные из них таковы:
- Центр высказывания – глагол (в русском языке – существительное).
- Русский язык «дело не терпит отлагательств» — Украинский язык «справою не можна зволікати».
Безличные предложения на -но, -то
Украинский язык широко использует безличные односоставные предложения на -но, -то, в которых доминирует результативность и нет необходимости определять исполнителя действия. Объект выражается существительным в винительном падеже, а субъект, который и есть исполнитель, показывается существительным или местоимением в творительном падеже. Они будут дополнениями. Студентами зібрано новий матеріал. Сучасну модель запропоновано дослідниками.
Инфинитивные предложения
В них главный член предложения один – сказуемое, выраженное неопределенной формой глагола. Пример: Будь-яку аварію легше попередити, ніж потім усувати. Гармоничное использование и синтаксической конденсации, и конструкций расчленения. Могут использоваться два абсолютно противоположных процесса – синтаксическая конденсация в виде конструкций с существительным (вжили заходів для забезпечення працездатності) и синтаксических конструкций расчленения предложения (вжили заходів, щоб забезпечити працездатність) с целью последовательности описания действия или события.
Устойчивые сочетания предлогов и существительных
- Русский язык «по март включительно» — Украинский язык «до березня включно».
- Русский язык «знать по личному опыту» — Украинский язык «знати з власного досвіду».
- Русский язык «вычислять по формуле» — Украинский язык «обчислювати за формулою».
- Русский язык «по требованию» — Украинский язык «на вимогу».
Использование синтетических конструкций
- Русскому языку свойственна аналитичность фраз, украинскому – синтетичность.
- Русский язык «книжный магазин» — Украинский язык «книгарня».
- Русский язык «железная дорога» — Украинский язык «залізниця».
- Русский язык «самый добрый» — Украинский язык «найдобріший».
- Русский язык «что есть силы» — Украинский язык «чимдуж».
- Русский язык «делать невозможным» — Украинский язык «унеможливлювати».
Все это делает украинский синтаксис особенным и специфичным в переводе и практическом пользовании.
Односкладне — речення, у якому наявний лише один із головних членів — або підмет, або присудок.
| Тип односкладного речення | Спосіб вираження головного члена | Приклад |
|---|---|---|
| Означено-особові (дію виконує певна особа, яку можливо встановити) | • дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу; • дієслово наказового способу |
Йди поміж люди (М. Коцюбинський).
Не милий мене шовком (П. Тичина). |
| Неозначено-особові (дію виконує невизначена особа) | • дієслово у формі 3-ї особи множини; • дієслово минулого часу у формі множини |
Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). На другий день тільки про повінь і говорили (0. Довженко). |
| Безособові (дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча) | • безособове дієслово; • безособові форми на -но, -то; • особове дієслово в значенні безособового; • прислівник (часто сполучається з дієсло-вом-зв’язкою); • інфінітив; • заперечне слово нема (немає) |
Надворі світає. Багато слів написано пером (Л. Костенко). 3 поля тягне холодом (А. Головко). На серці у Насті було тихо й весело (М. Коцюбинський). Доволі мовчати! (О. Олесь) Нема на світі Заходу і Сходу (0. Пахльовська). |
| Узагальнено-особові (дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі) | • дієслово у формі 2-ї особи однини; • дієслово 1-ї або 3-ї особи множини |
Хоч вовком вий! (Нар. тв.)
Лежачого не б’ють (Нр. тв.) |
| Називні (ствердження існування предмета чи явища) | іменник у формі називного відмінка | Сухе надвечір’я (3 газети). Океан чистоти й сяйва (О. Гончар). |
Зауважте! Двоскладним є речення, у якому присудок — дієслово у формі 3-ї ос. одн. теп., майб. часу або у формі одн. мин. часу: Зустрічай схід сонця.
Двоскладним є речення: А ось поруч — усміх, ласка, мати (Є. Маланюк). Про пропущений присудок (є) свідчить наявність у реченні обставини, яка саме від нього (присудка) залежить.
Синтаксичний розбір
Синтаксис (від гр. syntaxis – «побудова, порядок») — частина мовознавства, що вивчає форми речень і словосполучень.
Синтаксис (от гр. syntaxis – «составление, порядок») — отдел грамматики, изучающий предложения и способы сочетания слов внутри предложения.
Синтаксичний розбір — розбір, покликаний виробити уміння аналізувати структуру простого, простого ускладненого і складного речення, розкривати характер синтаксичних зв ‘язків слів у словосполученні й реченні та синтаксичних відношень, що сприяє розвиткові зв’язного мовлення учнів.
Синтаксический разбор — это разбор синтаксических единиц: словосочетаний и предложений. По количеству грамматических основ предложения делятся на простые и сложные.
Словосполучення
Словосполучення — це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран). Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.
Словосочетание — это два или несколько слов, связанных между собой по смыслу и грамматически. Грамматическая основа (подлежащее + сказуемое) словосочетанием не является.
Словосполучення поділяються на:
- лексичні і синтаксичні
- іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні і прислівникові
- сурядні і підрядні
- прості і складні
| Словосполучення | Приклади |
|
Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигляді і завжди називають одне і те ж поняття. Лексичні словосполучення називають ще синтаксично нерозкладними словосполученнями. У реченні лексичні словосполучення виконують роль одного члена речення. |
за тридев’ять земель пекти раків (червоніти) Чорне море |
| Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються. | зелений троллейбус працюючий телевізор написати листа |
| Словосполучення | Приклади |
| іменникове | шапка господаря, ручка дверей |
| прикметникове | червоний від сорому, білий від снігу |
| числівникове | два кроки, з десяти ящиків |
| займенникове | хтось з вами, ми не одні |
| дієслівне | знімав на фотоплівку, возив сіно |
| прислівникове | втричі швидше, далеко від своїх |
| Словосполучення | Зв’язок | Приклади |
| Сурядне словосполучення — це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично рівноправних. | розділовий | то дощ, то сніг; зима або весна |
| єднальний | земля і небо; я і ти; ми і вона | |
| протиставний | не я, а ти; не любов, а сон | |
| Підрядне словосполучення — це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них – головне, інше – залежне. | узгодження (При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного) |
білий пес – білого пса – білому псу |
| керування (Це вид підрядного зв’язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова) |
читаю книжку – читала книжку – читатимемо книжку | |
| прилягання (При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом) |
сніданок нашвидку, співати йдучи |
| Словосполучення | Приклади |
| Просте словосполучення утворюється поєднанням двох повнозначних. | новорічна ялинка, малиновий чай. |
| Складне словосполучення утворюється поєднанням трьох і більше повнозначних слів. | відомий вірш про матусю,чудовий осінній день. |
План розбору словосполучення
- Визначте будову словосполучення.
- Назвіть головне і залежне слово, поставте питання.
- З’ясуйте, як зв’язані між собою головне і залежне слово:
– за змістом і за допомогою закінчення залежного слова;
– за змістом і за допомогою залежного слова і прийменника;
– лише за змістом. - Назвіть спосіб підрядного зв’язку (узгодження, керування, прилягання).
- Визначте вид словосполучення за головним словом (іменне, прикметникове, числівникове, займенникове, дієслівне, прислівникове).
Приклад
Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування. Речення — основна одиниця синтаксису.
Предложение — это синтаксическая единица, выражает определенное мнение, имеет интонационную завершенность и служит для общения. Предложение – основная единица синтаксиса.
Речення поділяються на
- прості і складні
- емоційно нейтральні і емоційно забарвлені
-
- розповідні (стверджувальні та заперечні)
- питальні (власне питальні і риторично питальні)
- спонукальні
| Речення | Приклади |
| Просте речення — речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку. | На горі стояло величезне місто. |
| Складне речення — речення, що складається з двох або кількох взаємозв’язаних простих речень, які за допомогою різних синтаксичних засобів об’єднані в одне структурне й інтонаційне ціле. | Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі. |
| Речення | Приклади |
| Емоційно нейтральні речення — це розповідні, питальні і спонукальні речення зі звичною для них інтонацією. | Цікава книжка. |
| Емоційно забарвлені речення — це ті ж розповідні, питальні і спонукальні речення, але вимовлені з окличною інтонацією. | Яка цікава книжка! |
| Речення | Приклади |
| Розповідні речення містять у собі повідомлення про явища і предмети оточуючої дійсності або відповідь на запитання (ствердження або заперечення). | На горі стояло величезне місто. |
| Спонукальними називаються речення, що у формі наказу, застереження, запрошення, заклику виражають волю мовця з метою вплинути на інших або намір до дії самого мовця. Характерною ознакою спонукальних речень є особлива спонукальна інтонація, що супроводжує кожне спонукальне речення. | Повій, буйний вітер! |
| Питальні речення виражають питання або вживаються замість розповідних (риторичне запитання). На письмі в кінці питального речення ставиться знак питання. | Чи доводилось Вам тут бувати? |
Просте речення може бути
| Просте речення | |
| непоширене і поширене |
Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка – головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком – розповідаю). Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю). Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними, а ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення – поширеними. |
односкладне:
|
Означено-особові речення: Бережи рідну землю! Безособові речення: Смеркалося… Огнем кругом запалало. Неозначено-особові речення: У газетах детально описують події тижня. Узагальнено-особові речення: Шилом моря не нагрієш. Називне речення: Літо. Погода. Краса. |
| неповне |
Неповні речення — це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення. А хто ж з українців не любить пісню? |
| ускладнене | До ускладнених речень належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами. |
| з однорідними членами |
Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв’язком, називаються однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти. Радість життя, сум, кохання — все це здавалося йому зараз незнайомим |
| з відокремленими членами |
Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письм і- відповідними розділовими знаками. Добре вихований, він не заважав розмові (підрядні). Тут, поруч, буяла весна (уточнюючі). |
| зі звертанням |
Звертання — це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач. Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво! |
| зі вставними і вставленими компонентами |
Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допопмогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. На мою думку, так робити не треба. Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. А так взгалі жилося й працювалося Іванові Івановичу, ще раз кажемо, непогано. |
Члени речення
| Позначення | Член речення | Приклад |
 |
Підмет — головний граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет (чи особу), про який говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що? | Соловейко заспівав. |
 |
Присудок — головний член двоскладного речення, який характерізує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий? | Ніч закінчилася. |
 |
Означення — це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох? | Наче зачарований стояв ліс |
 |
Додаток — це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків. | Вчитель викликав Опанасенка. |
 |
Обставина — другорядний член речення, який вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії. | Вчора ми разом малювали. |
План розбору простого речення
- Визначте граматичну основу простого речення і доведіть, що воно просте.
- Вкажіть на особливості будови простого речення:
– односкладне чи двоскладне: якщо односкладне, то яке саме;
– непоширене чи поширене;
– повне чи неповне. - З’ясуйте вид речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
- Визначте, чи ускладнене речення однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, відокремленими членами речення.
- Розберіть речення за його членами, вкажіть, чим вони виражені.
- Поясніть розділові знаки.
Приклад
Просте речення поділяється на:
- Сполучникове
- Безсполучникове
- Складна синтаксична конструкція (з різними видами зв’язку)
План розбору складного речення
- Речення.
- Схарактеризувати речення за метою висловлювання та інтонацією.
- Вказати вид за типом зв’язку (безсполучникове, складносурядне, складнопідрядне (з одним підрядним, з кількома), речення з різними видами зв’язку).
- Визначити кількість частин у реченні, смислові зв’язки між ними, виділити граматичні основи у частинах складного речення.
- У складнопідрядних реченнях визначити вид підрядного, а у реченнях із кількома підрядними — вид підрядності.
- Пояснити розділові знаки у реченні.
- Побудувати схему речення.
- Розібрати кожну частину за схемою розбору простого речення (за потреби).
Приклад
Комментарии: